Середа, 20.09.2017, 13:41
Вітаю Вас Гість | RSS

Уманська ЗОШ І - ІІІ ступенів № 5 ім. В.І.Чуйкова

Меню сайту
Наше опитування
Яку операційну систему Ви використовуєте?
Всього відповідей: 468
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Віртуальний музей В.І.Чуйкова

            Чим далі відділяє невблаганний час від подій Великої Вітчизняної війни, тим вагомішим постає подвиг покоління, яке розгромило фашизм і врятувало людство від рабства.

            70-річчя Перемоги у Великій Вітчизняній війні спонукає до осмислення чи не найтрагічнішої сторінки нашої історії з погляду людства, адже є події, над якими не мав влади час. Тож скільки б не минуло тисячоліть від останнього пострілу, для сотень тисяч учасників бойових подій в українському суспільстві, їх дітей та онуків, історія цієї війни не може бути темою, до якої було б байдуже підростаюче покоління.

            2 грудня 1983 року школі № 5 було присвоєно ім’я Маршала Радянського Союзу, двічі Героя Радянського Союзу Василя Івановича Чуйкова. Увесь колектив школи вирішив, що пам’ять про цю людину, завдяки клопотанням якої було збудовано школу, має бути увічнена.

            Шкільний музей ім. В.І.Чуйкова – естафета поколінь.

            Відкрилися двері шкільного історико-меморіального музею В.І. Чуйкова  – 5 листопада 1987 року. Всього представлено 39 основних експонатів, які зв’язані з Василем Івановичем Чуйковим. 

           Перші пошукові загони під керівництвом  керівника музею Ільїної Любов Василівни та вчителя Шпорт Цілі Беніамінівни зібрали багато документів, фотоматеріалів, особистих речей Василя Івановича Чуйкова по всій країні. Члени загонів їздили в Москву, де жили син В.І. Чуйкова – Олександр та дочка Неля. Вони передали музею особисті речі батька, нагороди, фотографії, книги, спогади. Побували члени загону і в Казані, де проживала бойова подруга В.І.Чуйкова по громадянській війні – Марія     Шай-Мухаметівна Зайнуліна, в минулому вчитель, яка подарувала спогади про В.І.Чуйкова.

            Довгий час музей підтримував з нею зв’язок, вів листування майже до її смерті.

           Фотоматеріали, книги, особисті речі, нагороди, експонати зберігаються в десяти скляних вітринах музею розміщених на десяти стендах:

  1. Юність. Сім’я полководця.
  2. Командирська юність.
  3. Громадянська війна.
  4. Ні кроку назад. Двісті днів і ночей Сталінграду.
  5. Від Сталінграду до Берліну. Головнокомандуючий групою військ в Германії.
  6. Пам’ятай герой. Навіки в пам’яті народній.
  7. Місцями бойового шляху 8-ї гвардійської армії. Головнокомандуючий сухопутними військами.
  8. Зустріч з виборцями на українській землі.
  9. Із історії рідної школи.
  10. «Учителю,  перед іменем твоїм дозволь смиренно прихилить коліна…»

    У серпні 2013 року в музеї було створено куточок, присвячений Пам’яті директору школи Килимнику Володимиру Олександровичу.

    Години роботи - кожного четверга з 14.00 до 15.00 години. Керівником музею є заступник директора школи з виховної роботи Дем’янчук Ніна Павлівна.

Всю роботу координує Рада музею. В неї входять:

  • Гармаш Валерій Сергійович –  директор школи;
  • Дем’янчук Ніна Павлівна – заступник директора з виховної роботи;
  • Набокова Тетяна Анатоліївна – педагог-організатор, керівник пошукового загону;
  • Цкітішвілі Валерій Аркадійович - вчитель  «Захист Вітчизни»;
  • Петренко Григорій Григорович – полковник у відставці, ветеран Великої Вітчизняної війни;
  • Аніканова Влада  – учениця 9 – Б класу, голова Координаційної ради школи;
  • Щербак Тетяна  – учениця 9 – Б класу, голова пошукового загону.

Екскурсоводи:

  • Коваленко Інна – учениця 11 – А класу;
  • Вовк Олександр  - учень 11 – А класу;
  • Лашко Катерина – учениця 9 – Б класу;
  • Аніканова Влада – учениця 9 – Б класу;
  • Щербак Тетяна – учениця 9 – Б класу;
  • Діхтяренко Михайло – учень 10 – А класу;
  • Руденко Анна – учениця 7 – А класу;
  • Когут Євгеній – учень 7 – А класу.

                                    

   На базі музею відбуваються тематичні екскурсії, зустрічі з ветеранами, конкурси віршів на військову тематику, проводяться уроки мужності, виховні заходи .

        

  Учні школи опікуються шефською турботою над 16 ветеранами, які закріплені за школою. Кожного року, 12 лютого, наш навчальний заклад проводить День відкритих дверей. Протягом дня, вартові у воєнній формі, стоять біля портрета В.І. Чуйкова.

   Організовуються виставки, на яких представленні  роботи вчителів та учнів школи.

     

   Кожного року класні керівники організовують зустрічі з ветеранами Великої Вітчизняної війни на базі нашого навчального закладу та дитячої бібліотеки міста.

     

   Співпрацюємо з Краєзнавчим музеєм міста, де наші учні 6 – Б класу (класний керівник Бочарова Л.Л.) давали відкритий виховний захід «Ніщо не забуте, ніхто не забутий», присвячений Великій Вітчизняній війні.

  На базі музею створено пошуковий загін «Пам’ять» під керівництвом педагога-організатора школи Набокової Тетяни Анатоліївни. До його складу входять учні 9 – 11-х класів, які працюють під девізом «Ніхто не забутий, ніщо не забуто». Члени загону вели переписку із ветеранами-визволителями м. Умані з різних куточків України, посилено працюють над архівними матеріалами, відвідують краєзнавчий музей, відвідують ветеранів, які проживають у мікрорайоні школи, прибирають біля пам’ятника Воїнам-визволителям, який закріплений за закладом по вулиці Київській.

  

  На сьогоднішній день зібрали матеріали, в яких описано спогади ветеранів Великої Вітчизняної війни: Чуба Володимира Сергійовича, Павликова Павла Івановича, Білоусова Бориса Єрмолайовича, Глуховцева Василя Семеновича, Борща Петра Миколайовича, Тішкіна Миколи Олексійовича, Васильєва Миколи Дмитровича, Петренка Григорія Григоровича.

   Щорічно, учні нашої школи є учасниками Почесної варти біля Обеліска Слави.

  

   Екскурсоводами музею В.І. Чуйкова під керівництвом Дем’янчук Н.П. та Набокової Т.А. проводиться змістовна екскурсія про життєвий шлях видатного Маршала Радянського Союзу для учнів нашої школи, учнів шкіл міста та почесних гостей.

        

   Після кожної прослуханої екскурсії присутні гості мають змогу залишити відгуки про свої враження від музею школи.

 

Екскурсія про життєвий шлях В.І. Чуйкова

 

   В.І. Чуйков, в майбутньому видатний полководець народився 12.02.1900 року в с. Срібні Стави, колишній Тульській губернії, нині Московська область, в сімї селянина-бідняка.

   В сім’ї Івана Іонича було 8 синів та 4 доньки. Сини підростали і один за одним йшли з дому. Так весною 1911року сини Петро, Андрій, Іван та Ілля не повернулися на польові роботи, а залишилися там, де зимували – у Пітері. З 12 років починається трудова діяльність і в маленького Васятки.

   Юність Василя Івановича – це початок обміркованого життя, почалася в 1915 році, коли він поступив працювати до майстерні Петра Савельєва, поставала шпор. Саме тут перед очима Василя Івановича Чуйкова відкрилося царство несправедливості.

   1918 році Василь Іванович добровольцем вступає до Червоної Армії. З перших боїв він показав себе відважним командиром. В Казані В.І. Чуйкова призначили заступником командира сорокового полку. Наприкінці лютого 1919 року полк було переведено в район В’ятських Полян та включено до складу діючої армії Східного фронту. В цей час він познайомився з 23- річним, легендарним командиром девізії Володимиром Мартиновичем Азіним.  Азін поставив перед 20- річним командиром полку завдання форсувати річку В’ятку, з яким полк Чуйкова чудово впорався. Після цього воїни Чуйкова форсували Каму, звільнили міста Сарапул і Єлабугу. Після того, як колчаківці були вибиті з Єкатеринбургу 28-а девізія Азіна пішла на Південний фронт. Полк Чуйкова тепер був під номером 43, він продовжував бої з колчаківцями. За уміле командування полком та особисту хоробрість В.І. Чуйкова було нагороджено орденом Червоного Прапора.

   Через гори, ріки та долини Зауралля, по степах Прикримя  гнав колчаківські банди полк Чуйкова. В цих боях було поранено В.І. Чуйкова. У 1921 році йому подарували золотий іменний годинник та зброю. Після Громадянської війни В.І. Чуйков поїхав навчатися у військову академію. Після закінчення академії Чуйкова було направлено у штаб Далекосхідної армії, разом із Блюхером брав участь у боях у Манджурії. Після цього Василя Івановича  було направлено на роботу військового дипломата – головним військовим радником Чай-кан-ши у Китай.

   На початку Великої Вітчизняної війни Василь Іванович до травня 1942 року знаходився на військово-дипломатичній роботі.

   Після повернення до Москви у 1942 році В.І. Чуйков йде на фронт. Його призначають заступником командуючого 62-ї армії. А 12.09.1942 року В.І. Чуйкова викликають на Військову Раду фронту та запропонували прийняти командування 62-ю армією, на яку покладалася оборона Сталінграда, Василь Іванович відповів: « Ми відстоїмо місто або загинемо там». В той же день Чуйков був на Мамаєвому кургані, де знаходився командний пункт 62-ї армії. Про положення на фронті доповів начальник штабу армії генерал-майор Микола Іванович Крилов ( на стенді фото Чуйкова за роботою над картою у бліндажі). Микола Іванович був вірним другом Василя Івановича.

200 днів і ночей йшла оборона Сталінграду. Гітлерівські війська хотіли затиснути в кільце дві армії, але план Гітлера провалився. « Головний герой війни – солдат» - говорив В.І. Чуйков.

   Розтягнулася вздовж берегу вузька смужка оборони 62-ї армії з гострими і частими виступами нагадуючи поперечну пилу. Пізніше її так і називали – пила Чуйкова. В армії Паулюса було достатньо сил для того щоб оволодіти містом, але щоразу його війська отримували відсіч.

18 жовтня фашистам вдалося увірватися на територію тракторного заводу, але оволодіти містом їм не вдалося. На смерть стояли солдати.

   19 листопада на степових просторах загриміли залпи радянської артилерії. Вони оповістили  про початок наступу. Саме в той час була затверджена медаль « За оборону Сталінграду» та відзначена особлива роль 62-ї армії, командуючого В. І. Чуйкова та його найблищих помічників – Кирилова, Гурова, Радищева, горохова, Жолудєва.

   Після перемоги в Сталінграді 62-га армія була поповнена і перейменована у 8-му гвардійську армію, яка під командуванням Чуйкова погнала фашистів та визволила українські міста: Запоріжжя, Одесу, Дніпропетровськ, і погнала фашистів далі, на Захід, вела бої на Віслі, визволяючи Польщу від фашистів і переможно дійшла до Берліна.

   29 квітня 1945 року гвардійський полк підійшов до Тиргатену, де знаходилося правління 3-го рейху. Водночас продовжувався штурм 3-го рейху.

   01.05.1945 року першим увійшов у кімнату В.І. Чуйкова генерал Кребс, який уповноважений Борманом встановити зв'язок із Сталіним для мирних переговорів між державами.

Після закінчення Великої Вітчизняної війни Василь Іванович був заступником головнокомандуючого, а потім головнокомандуючим Групою радянських військ у Німеччині. 

   У 1953 році В.І. Чуйков був призначений командуючим військами Київського військового округу. На нашому стенді є фотографія на якій В.І. Чуйков приймає парад в місті Київ.

   В 1960-1964 рр. Василь Іванович був командуючим сухопутних військ. Як командуючий він проводив навчання у Прикарпатському військовому окрузі. (Це показано на фотографії). Проводив навчання в Закавказькому військовому окрузі разом з Баграмяном. На фотографії ви бачите зустрічі В.І. Чуйкова з прикордонниками.

   На стенді по місцях бойового шляху 8-ї гвардії ви бачите зустрічі В.І. Чуйкова.

В 1964-1972 рр. В.І. Чуйков – начальник цивільної оборони СРСР.

   У вітрині знаходиться його книга « Цивільна оборона в ракетно-ядерній війні». Свої спогади про бої на Україні він описав у книзі « В боях за Україну».

   В.І. Чуйков проводив велику роботу по військово-патріотичному вихованню молоді. Він говорив, що має право розповідати синам та онукам захисників Сталінграду про те, як його покоління відстояло у нелегких боях місто на Волзі, як було нанесено смертельного удару по фашизму.

   Василь Іванович був військовим консультантом при створенні меморіалу на Мамаєвому кургані, де був розташований штаб його армії. В. І. Чуйков часто зустрічався з мешканцями Волгограда. На стенді ми бачимо покладання вінків на могили загиблих однополчан під час таких зустрічей. На цій фотографії ви бачите як ветерани засівають хліб на солдатському полі, серед них і В.І. Чуйков.

   Ось він - солдатський хліб ( на фотографії). Через усе життя Василь Іванович проніс заповіт батька: « СОЛДАТОМ СТАНЕШ - СТІЙ ЗА НАРОД, ЗА ДІЛО, ЗА ПРАВДУ НЕ ЖАЛІЙ СЕБЕ!»

У березні 1955 року Указом Президіуму Верховної Ради СРСР Василю Івановичу було присвоєно звання маршала Радянського Союзу. За заслуги перед Батьківщиною В.І. Чуйков двічі удостоєний високого звання Героя.

   Сивий, досвідчений він думав про збереження здобутого миру. На протязі багатьох років В.І. Чуйков неодноразово обирається депутатом Верховної Ради СРСР по Уманському виборчому округу. Як видатний полководець Збройних сил і він на протязі всього свого життя веде роботу по військово- патріотичному вихованню молоді. Щороку на День Перемоги В.І. Чуйков приїздив до нашого міста, зустрічався із своїми виборцями. Не без його участі вирішувалися питання для нашого міста, такі як забезпечення природним газом, питною водою.

   Уманчани, мешканці вулиці Комарова, звернулися до Чуйкова, як до депутата Верховної Ради СРСР з проханням надати допомогу і посприяти будівництву школи в нашому мікрорайоні для дітей військовослужбовців Уманського гарнізону та мешканців Умані. Завдяки Чуйкову, його клопотанню, за рахунок Міністерства оборони збудована військовими будівниками ця мирна споруда.

    На знак вдячності, пам’яті учасника та героя Великої Вітчизняної війни В.І. Чуйкова нашій школі рішенням Ради Міністрів України 02.12.1983 року було присвоєно ім’я двічі Героя Радянського Союзу, Маршала Радянського Союзу Василя Івановича Чуйкова.

   Він пройшов по дорогах двох великих війн: Громадянської і Великої Вітчизняної. Його було удостоєно 2-ох Золотих Зірок героя, 9-ма орденами Леніна, 4-ма орденами Червоного прапора, 3-ма орденами Суворова 1-го ступеню, орденом Червоної зірки та орденом Жовтневої Революції.

   Помер Василь Іванович Чуйков 18 березня 1982 року у Москві. Похований (за заповітом) у Волгограді на Мамаєвому кургані.

 

   Вже  30 років існує наша школа. Біля витоків її народження завжди був Килимник Володимир Олександрович, людина, яка віддала відповідальній посаді директора 40 років.

   Володимир Олександрович був Вічним Директором, віддав усе своє життя педагогічній діяльності. Він був взірцем толерантного, мудрого, високоморального керівника і в наших серцях залишиться таким назавжди.

   «Учителю,  перед іменем твоїм дозволь смиренно прихилить коліна…»

 

Вхід на сайт
Пошук

Copyright MyCorp © 2017
Конструктор сайтів - uCoz