Неділя, 04.12.2016, 19:22
Вітаю Вас Гість | RSS

Уманська ЗОШ І - ІІІ ступенів № 5 ім. В.І.Чуйкова

Меню сайту
Категорії розділу
Вчителям інформатики [5]
Збірка матеріалів, що стане у нагоді вчителям при підготовці уроків та занять з Основ інформатики та обчислювальної техніки
Наше опитування
Яку операційну систему Ви використовуєте?
Всього відповідей: 450
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Каталог статей

Головна » Статті » Вчителям » Вчителям інформатики

Декілька форм роботи на уроці

1. Дистанційний диктант

Клас ділиться на 5 команд. Текст диктанту теж ділять на 5 частин. Аркуші з текстами цих частин прикріплюють до стіни якомога далі від команди, для якої призначені. Кожен із членів команди стає гінцем. Він підходить до тексту (безліч разів). Читає його, запам'ятовує, повертається до команди, диктує свою частину това­ришам. Команди змагаються: перемагає та, яка закінчить свій диктант раніше й не зробить поми­лок (або зробить їх менше, ніж інші команди). Під час виконання цього завдання учні розвивають зорову пам'ять, тренують спостережливість.

Така сама робота може бути на уроці математики. Замість частин диктанту на стінах висять прикла­ди, тексти задач. Гінці мають запа­м'ятати приклад або задачу, записи робити не можна.

2. Знайди помилку!

I варіант.

Учитель дає учням певний матеріал і просить знайти у вик­ладі помилки (можна навіть вка­зати їх кількість). Звичайно, серед таких помилок є 2—3 явні, ще 2—3 типові, інші помилки малопомітні. І тільки одну помил­ку може виявити навіть не кожен спеціаліст. Знайдення такої по­милки може означати справді глибоке знання предмета. Якщо матеріал учням знайомий, вини­кає природна ситуація успіху. Якщо матеріал новий, учні мо­жуть відчути себе експеримен­таторами, дослідниками, експер­тами.

II варіант.

Цей самий прийом можна ви­користати за командної участі учнів. Кожна команда готує вдома (або на уроці) розповідь із помил­ками з певної теми або розділу і пропонує його іншій команді. Мож­на для економії часу обмінятися заготовленими вдома текстами з помилками. Тут можливе подвійне змагання: хто краще приховає і хто більше знайде.

3. Задачі без запитань

Одет Бассис із Франції часто пропонує молодшим учням на уроках математики задачі без за­питань. Фактично дано опис пев­ної ситуації. Діти вникають у неї й самі ставлять численні запитання. До речі, цінне в цьому завданні те, що учні складають запитання не тільки за ситуацією, а й за ана­логією, за протиставленням, за особистим досвідом. Це допома­гає виходити за межі предмета.

Дуже цікава така форма ро­боти для уроків фізики, оскільки може дати поштовх до дослід­ження.

4. Буріме

«Прийди у свій літературний клас, напиши на дошці готову риму, і нехай один ряд напише під неї вірш у стилі Байрона, інший — у стилі Маяковського, третій — у стилі Ахматової. Ось коли учні на такому рівні знатимуть особли­вості стилю, мови, почуттів поетів, тоді можна сказати, що клас у вас літературний».

5. Слово — речення — запитання — відповідь

Учитель вказує на учня й каже: «Слово» (можна показати картин­ку). Учень промовляє слово, яке йому подобається (або називає предмет на картинці). Учитель вка­зує на іншого учня й каже: «Ре­чення». Учень складає речення з названим словом. Третій учень cтавить запитання до цього речен­ня. Четвертий учень відповідає на поставлене запитання. До речі, роль учителя може взяти на себе будь-хто з учнів. Можна продов­жити ланцюжок: п'ятий учень може пояснити значення слова, шостий — підібрати синонім, сьо­мий — антонім тощо.

Варіант для уроку фізики:

Слово (швидкість) — значен­ня (дати визначення) — речення (швидкість тіла в стані спокою до­рівнює нулю) — запитання (чи правильно, що тіло перебуває в стані спокою, якщо його швидкість дорівнює нулю?) — відповідь (не обов'язково: це може бути серед­ня швидкість або миттєва швидкість, коли прискорений рух змінюється на уповільнений). Або: поняття —значення — факт — пояснення.

Використання прийому на уроці історії:

час — країна — факт — при­чина — наслідки;

ім'я — час — факт — зна­чення.

6. Снігова куля

Кожен учень домислює речен­ня вчителя так, щоб утворився безперервний ланцюжок певних граматичних (синтаксичних) кате­горій.

Приклад. Російська мова.

Тема. «Причастный оборот».

Учитель. Летом на улице я встретила человека, одетого в пальто.

1-й ученик. В пальто, выверну­том наизнанку мехом.

2-й ученик. Мехом, торчащим клочьями.

3-й ученик. Клочьями, похожи­ми на прическу клоуна.

Смішно й корисно.

7. Втрачена інформація

Чудовий хід для перевірки до­машнього завдання. Якщо ж ви про це попередите дітей заздалегідь, вони особливо уважно читатимуть заданий параграф.

До дошки викликають учня. Йому пропонують прочитати текст домашнього параграфа і віднови­ти втрачену інформацію (вчитель закриває кілька рядків тексту па­пером). Клас слідкує за підручни­ком, оцінює знання учня.

А можна покласти закладку не поперек, а вздовж сторінки. Ще складніше!

8. Сторінка із щоденника

Це захопливе творче завдан­ня можна використати на будь-якому уроці. Запропонуйте учням відновити сторінку зі щоденника члена команди корабля Колумба, учасника Бородінської битви, ге­роя казки, П'єра Безухова тощо.

9. Конкурс літописців

Доречно використовувати під час повторення. Можна скласти літопис знаменних подій будь-яко­го періоду (століття, країни) з фізи­ки, історії, географії, хімії. Можна навіть провести конкурс творчо оформлених літописів.

10. Рекламна пауза

Для узагальнення й системати­зації знань за кожною темою мож­на дати учням завдання виготови­ти рекламний плакат, буклет, афі­шу, листівку тощо.

Міра засвоєння матеріалу доб­ре виявиться в роботі.

На уроці хімії дуже цікавий ви­гляд має реклама будь-якого еле­менту Періодичної системи Мен­делєєва, на уроці історії — това­ри, які з'явилися в цей проміжок часу (автомобіль, картопля, тютюн тощо).

11. Відгадай, хто я

На уроці історії, географії, хімії, фізики тощо можна запропонува­ти учням виступити від імені відо­мої особи, не називаючи її, а опи­суючи.

12. Запитання — відповідь

Іноді перевірку домашнього завдання можна робити так: учню, якого викликали до дошки, това­риші ставлять запитання до вив­ченого параграфу (не заглядаючи в підручник). Оцінюють точність і правильність відповідей і самих запитань.

13. Вірю — не вірю

Такий прийом можна викорис­тати на будь-якому уроці. Вчитель складає опитувальник і зачитує його в класі. Кожне запитання по­чинається словами: «Чи вірите ви, що...?». Учні мають або погодити­ся з твердженням, або ні.

14. Предметне лото

Клас ділиться на 2 команди. У кожної команди картка із запитан­нями під відповідними номерами. Вчитель виймає «діжечку» із циф­рою лото. Відповідають ті, хто має запитання під цим номером.

15. Монолог поета

Учитель просить учнів удома або під час уроку скласти відповідь на запитання, викорис­товуючи тільки рядки з віршів пев­ного поета.

Приклад. Монолог С.Єсеніна «Мій шлях» — розповідь пре біографію поета побудоване тільки з цитат із його поезій.

16. Умовні позначки, які використовують на схемах

Щоб організувати цю гру, не­обхідно на картках цупкого папе­ру або картону намалювати умови позначки, які використовують не схемах і які знайомі учням. Зма­гаються дві команди по троє учнів у кожній. Кожна команда має по декілька карток. Починають гру з жеребкування. Команди шикують­ся одна проти одної. Хтось із учнів першої команди, звертаючись де учня, що стоїть навпроти, показує йому картку, на яку нанесене умовну позначку якогось елемен­та, наприклад електричного кола. Той має без затримки назвати його. Після цього він показує свою картку, а учень кожної команди називає позначку, це робить йоге товариш по команді й переносить змагання на учня, що стоїть на­впроти. Заміна партнерів можли­ва й за умови повного викорис­тання карток попередніми парами.

17. Учені та їхні відкриття

Учні сидять по двоє за одним столом. Один із них називає прізвище вченого, інший має швидко назвати його відкриття. Наприклад, перший учень каже: «Галілей відкрив закон вільного падіння тіл». Далі цей самий учень звертається до третього учня, що сидить за першим учнем: «Фран­цузький учений Блез Паскаль». Той відповідає: «Відкрив закон передачі тиску рідинами й газа­ми».

Якщо учень затримується з відповіддю, він вибуває з гри, і його замінює інший учень із тієї ж команди. Перемагає команда, яка чітко відповідає на запитання і в якій вибуло з гри найменше учас­ників. (Командами вважаємо ряди учнів).

18. Хто більше слів прочитає у слові?

Учитель пропонує учням термін, наприклад «електродина­міка». З літер цього слова по­трібно скласти інші фізичні терміни або такі, що можуть бути по­в'язані з фізикою, не додаючи інших літер. Літери, що є в запро­понованому слові, можна викори­стовувати тільки раз. Так, із літер слова «електродинаміка» можна скласти терміни: динамік, камін, міна, анод, електрон, електрик, діелектрик, динамо, макет, катод тощо.

Гру доцільно проводити з тер­мінами, які складно запам'ятати і з літер яких можна скласти інші терміни. Гру можна проводити індивідуально, а можна поділити учнів на дві групи і визначити пе­реможця. Перемагає група, яка склала більше слів.

19. Тематичні терміни

Учням пропонують записати на аркушах паперу терміни, викори­стані в даній темі. Це можуть бути назви явищ, прізвища вчених, на­зви розмірів, одиниці їх виміру тощо. Через певний час викладач припиняє записування слів і про­понує одному з учнів зачитати за­писані слова. Інші викреслюють назви, що повторюються. Учень, у якого виявиться найбільше термінів, буде переможцем.

Гра індивідуальна, її доцільно проводити для розминки, наприк­лад, перед перевіркою якості знань учнів.

20. Лото

Для організації цієї гри на ар­куші паперу слід записати вели­кими літерами формули теми або розділу. Потім аркуш розрізати так, щоб на кожній частині паперу за­лишилися літери, цифри, матема­тичні знаки тощо. Частини аркушів у двох примірниках перемішують на столі.

Потім учитель викликає до сто­лу двох учнів і пропонує скласти формули. Перемагає найкращий знавець формул. На виконання цієї роботи відводять певний час. Гра індивідуальна, її можна викорис­товувати як один із засобів пере­вірки знань формул.

21. Магазин

Один із групи учнів є «дирек­тором магазину», до якого на­дійшов «товар»: питання з пред­мета, яке на дошці записує вчи­тель. «Директор» пропонує «про­давцям» (іншим учням) прийняти «товар» (відповісти на запитання). А потім він сортує «товар»: вищий ґатунок — абсолютно правильні відповіді (вищий рівень), перший ґатунок — неповні відповіді (се­редній рівень), другий ґатунок — відповіді з похибками (достатній рівень) і неправильні відповіді (низький рівень). Сам «директор магазину» теж повинен відповісти на поставлене запитання.

Може бути й таке, що під час сортування «товару» «директор зрозуміє неправильність або не­достатність своєї відповіді й ска­же про це вчителю. В будь-якому разі він заслуговує на хорошу оцінку викладача.

Гру можна проводити на узагальнювальному уроці з якоїсь теми. Крім того, до «магазину» може надходити декілька видів (тобто декілька запитань) «товару».

22. Мозкова атака

Учні потрапляють в «екстре­мальну ситуацію» й повинні негай­но дати відповіді на поставлене запитання.

Наприклад, учитель каже: «Ви — капітан корабля. Ваш корабель тоне. Що необхідно зробити, щоб уповільнити швидкість затоплюва­ності корабля для порятунку паса­жирів? Які закони фізики при цьо­му слід знати?»

Ця гра індивідуальна, її прово­дять у вигляді розминки на повто­рення вивченого матеріалу.

23. Прес-конференція

Ця гра — колективна. З класу вибирають кілька учнів, як грають ролі «академіків», «директорів за­водів», «відомих учених» тощо. Інші учні —«журналісти». Вони представляють якесь «видання» або«теле(радіо)програми». «Жур­налісти» ставлять запитання «учас­никам прес-конференції». Запи­тання має завчасно знати вчитель, тому що вони мають відповідати темі прес-конференції, віку й рівню знань учнів. Оцінюють і пра­вильність відповідей, слушність запитань.

Прес-конференції добре про­водити на узагальнювальних уро­ках з якоїсь теми. Звичайно, на­ведені приклади ігор не вичерпують їхньої різноманітності. До ігор ще можна віднести кросворди, ребуси, головоломки. Поділ ігор на вікові групи теж умовний.

24. Хокей

Як і в справжньому хокеї, кількість «хокеїстів на полі» від кожної команди — по шестеро (один воротар, двоє захисників і троє нападників). Правила гри в навчальному хокеї схожі на пра­вила гри у справжньому. Тільки ці «хокеїсти» сидять за навчаль­ними столами. Кидок у ворота в навчальному хокеї означає запи­тання, поставлене суперником. «Гол» — на запитання відповідь не дано. Або неправильна від­повідь. «Шайбу відбито» — за­хисники або воротар дали пра­вильну відповідь.

Арбітром може бути сам учи­тель. Він стежить за дотриманням правил, видаляє порушників, зу­пиняє час, дає гравцям дозвіл на запитання й на відповідь, викори­стовує музичні паузи.

Усі інші виступають у ролі за­пасних гравців або вболівальників.

25. Фізичне доміно «Закінчити фрази»

Учням пропонують  фрази, які не мають закінчення, самі закін­чення є, але на інших аркушах. Уч­ням необхідно підібрати правильні закінчення до цих фраз.

Якщо молекули тіла «відсовуються» одна від одної, то об'єм тіла... (збільшується).
Частинки, з яких складаються речовини, називаються...(молекулами).
Усі молекули однієї й тієї ж речовини... (однакові).
Молекули всіх тіл рухаються... (безперервно і хаотично).
Частинки, на які поділяються молекули, називаються... (атомами).

26. «Барон Мюнхгаузен»

Від імені барона Мюнхгаузена дають помилкове твердження. Завдання гравців — розвінчати «брехню». Наприклад, у 7-му класі після вивчення дифузії в твердо­му тілі можна розповісти таку ка­зочку: барон, що виграв багато грошей, наповнив гаманець золо­том і сріблом і рушив додому, але, поки йшов, монети зрослися одна з одною і зіпсувались. Учні швид­ко розвінчують Мюнхгаузена, бо дифузія в твердих тілах — дуже тривалий процес.

27. «Фізичний (історичний, біологічний...) слалом»

Застосовують прийом у роботі з різними текстами. Клас ділиться на групи, їм дають час для вивчен­ня будь-якого тексту. Потім кожна група готує за текстом певну кількість запитань для суперника. Правильність відповідей оцінюють самі учні. Тексти краще брати пізнавального характеру.

28. «Крокодил»

Цю досить відому гру з успіхом використовують на уроках узагаль­нення знань. Учні діляться на 2 ко­манди. Один з учнів демонструє дослід, явище за допомогою міміки й жестів, без слів, без обладнан­ня. Переможець — команда, кот­ра швидше розгадає показане.

29. «Що? Де? Коли?»

Немає потреби описувати хід цієї гри. Скажемо тільки, що ця форма доцільна передусім на уроках узагальнення, але її мож­на використовувати й під час вив­чення нового матеріалу. Гру мож­на проводити і з випереджуваль­ним домашнім завданням. Скаж­імо, в 9-му класі під час вивчен­ня теми «Вічний двигун» дітям да­ють завдання знайти в книгах описи різних проектів «Перпетуум мобіле».

30. «Пінг-понг»

Застосовують під час опитуван­ня за домашнім завданням. До дошки виходять двоє учнів і по черзі ставлять один одному запи­тання з теми. Учитель оцінює відповіді. Оцінка залежить від кількості правильних відповідей, додаткові бали можна ставити за якість відповідей. Гра не потребує попередньої підготовки з боку вчителя. Розрахована на активіза­цію уваги учнів під час відповіді біля дошки.

31. «Відповідь із рецензією»

Відповідь учня біля дошки записують на магнітофон. Прослуховуючи запис, клас пише за раніше розробленим планом рецензію (повнота відповіді, логічність, манера учня говорити і триматися, що випущено у відповіді, що сказано неправильно, наявність своїх прикладів, оцінка). Рецензія може мати й жартівливий характер. Рецензії можна перевіряти вибірково, зачитувати деякі з них і давати свій коментар.

32. «Коментатор»

Використовують, як правило, під час повторних показів фільмів, діафільмів, діапозитивів, репро­дукцій, демонстрації карток через епідіаскоп тощо з метою закріп­лення матеріалу. Суть полягає в необхідності прокоментувати кінофільм, продемонстрований без звуку, або діафільм без титрів. Коментатора можна перервати й попросити іншого продовжити розповідь.

33. «Бараняча голова»

Допомагає засвоїти нову тер­мінологію. Наприкінці уроку дають завдання: згадати всі нові терміни уроку. Перший учень називає один термін, другий — попередній і свої, третій — обидва попередніх і свої тощо. Порядок слів збері­гається. Якщо учень помилився, наступний не виправляє його, а каже: «бараняча голова». На уроці, що завершує тему, ланцюжок до­ходить до 20 і більше слів.

34. «М'яч із словами»

Це один із варіантів відпрацю­вання термінології. Кидаючи м'яч сусідові, учень називає термін. Той, хто його спіймав, додає такі слова, щоб утворилося коротке речення, кидає м'яч наступному, називаючи новий термін.

Наприклад. Конвекція — відбувається в рідинах.

Гра розвиває винахідливість, стимулює увагу й реакцію.

35. «Біль літературного героя»

Ми соромимося говорити про свій біль. Немає з ким поділитися думками, мало хто вислухає нас до кінця. Всі поспішають, усім ніколи слухати.

Літературні герої художніх творів, якщо вони позитивні, зде­більшого люди відверті, мудрі, справедливі. Який духовний та фізичний біль їх переймав? Кому вони про нього розповідають? Чому саме цим особам? Як вони сприймають страждання та думки літературного героя?

36. «Ланцюжок»

Головне в цьому прийомі — спиратися на досвід дітей, пра­вильну, чітку постановку запи­тань, тобто неодноразове повто­рення найголовнішого, того, що схвилювало, спонукало замисли­тися та здивувати учня. Іноді з цього «ланцюжка» запитань ви­никне проблема, яку слід вирі­шити на наступному уроці, а поки, можливо, почекати. На­приклад, чи можна Попелюшку назвати по-сучасному «майстром золоті руки»?

У старших класах слід застосовувати варіант московської вчитель­ки Світлани Тандіт.

«Злочин і кара» Ф.Достоєвського. Найскладніша сцена роману — сповідь Мармеладова. Прошу учнів мовчки прочитати текст. Завдання лише одне: занотувати в зошит важливі запитання, які виникають у вас під час сповіді. За­питань чимало:

37. «Малюнок на скелі»

Первісні люди на стінах печер зображали тварин, речі, які мали відношення до їхнього життя. Учню необхідно обрати лише одну річ, яка б символізувала художній твір.

Наприклад:

Кришталевий черевичок — казка Ш.Перро «Попелюшка, або Кришталевий черевичок».

Розкішний олень, у якого між рогами росте гілляста вишня — твір Распе «Пригоди барона Мюнхгаузена».

38. «Особисті асоціації»

Особисті асоціації школярів — це спроба перевтілення та пере­творення літературного героя, його внутрішнього світу. На уроці за «Війною і миром» Л.Толстого учням пропонують знайти три асо­ціації до жіночих образів. Ось один із прикладів:

Елен — пуста кришталева чара,

Наталя — запалена свіча,

Соня — суха ікебана.

Учень пояснює, чим викликані ці асоціації, розповідає про себе, про свої почуття, але повинен добре зрозуміти літературного героя.

39. «Людське щастя літературного героя»

Сучасний український письмен­ник В.Шевчук назвав чотири скла­дові людського щастя:

Наявність живих батьків.
Знайти себе у цьому світі.
Мати добрий сімейний лад.
Не сказати жодного «кривого» слова.

Користуючись цими чинника­ми, дайте відповідь: чи щасливий літературний герой?

40. «Я—диктор»

Застосовують цей прийом під час виразного читання творів. Слід звернути увагу на темп, силу го­лосу, його тон. Саме ці чинники розкривають почуття та думки.

Спочатку учні «відточують зір та почуття», використовуючи ци­тати з твору, який вивчають.

Наприклад:

«— Оце вже говорить Людське дитинча! — з гордістю сказала Багіра».

«— Людина! — вигукнув він, клацнувши зубами. — Людське дитинча. Дивись!»

(Із твору Р.Кіплінга «Мауглі».)

«— Мамо, — тихо звернувся до неї Кралевський, сідаючи на стілець коло ліжка. — Мамочко, Джеррі прийшов до вас».

«— Мою маму? — вражено перепитав він. — Провідати маму? Зараз?»

(Із твору Дж. Даррелла «Балакучі квіти».)

41. «Художник»

Хтось із дітей розпочинає:

«Намалюю я портрет, чий, поки що таємниця. Відгадайте, вас я прошу, хто це? Я малюю казково­го героя з літературної казки відо­мого американського письменника Волта Діснея. Він маленький. Ходить навшпиньках. Голова ве­лика, як тулуб, ручки та ніжки ма­ленькі. Героя треба примушувати помити з милом шию, руки і навіть вуха, хоча він дуже любить пра­цювати цілісінький день у копальні. Вміє чаклувати. У нього великі, добрі очі, ротик може то посміха­тися, то сумувати, то мріяти і навіть бурчати. Фарби я використаю білі, червоні, рожеві, жовті, сині, корич­неві».

Учні впізнають Гномика з казки В.Діснея «Білосніжка і семеро гномів».

Схвалюємо художника лише тоді, коли легко здогадуємося, кого він «малює».

42. «Хто більше»

Учням пропонують перелічи­ти на аркушах паперу терміни, які використовують у даній на­вчальній темі. Через 3—4 хвили­ни учні припиняють записування слів. Учитель пропонує одному з учнів зачитати записані ним слова. Інші викреслюють назви, що повторюються. Учень, у якого за­писано найбільше термінів, пере­магає.

43. «Алгоритм»

Підшукати вірші, які допомага­ють описати відомі процеси в про­грамуванні. Намалювати відповід­ний алгоритм. Наприклад:

Крошка сын

к отцу пришел

И спросила кроха:

— Что такое хорошо

И что такое Плохо?...

Если ветер крыши рвет,

Если град загрохал,

Каждый знает — это вот

Для прогулок плохо.

Дождь прокапал и прошел

Солнце в целом свете.

Это очень хорошо

И большим, и детям.

(В. Маяковский)

[Паралелограм: Это очень хорошо И большим, и детям.]

[Овал: Конец]

44. «Ерудит ЮША» (Юридична Шпаргалка Абітурієнта)

Конспектувати навчальні мате­ріали намагаються майже всі, але мало хто вчиться мистецтва корот­кого й дохідливого зображення навчальної інформації, так, щоб це було зрозуміло всім і насам­перед було легко запам'ятати са­мому.

У центрі шпаргалки зобразіть декілька головних, ключових по­нять. Напишіть їх різним кольором, шрифтом, обведіть. Убік намалюй­те стрілки, лінії. Відобразіть, з яки­ми поняттями співвідносні ваші ключові слова, малюнки-символи. Умова одна: сама шпаргалка має бути зрозумілою будь-кому з при­сутніх.

Учитель роздає навчальний матеріал (можна взяти будь-який параграф із підручника), і кожен намагається скласти за ним шпар­галку в заданий час.

По закінченні заданого термі­ну вчитель збирає роботи, пере­тасовує їх і передає по колу учас­никам для оцінки. Кожен з учнів оцінює чергову шпаргалку.

45. «МАГ»

Учні класу діляться на три ко­манди «допитливі», «кмітливі», «критики». «Допитливі» ставлять за­питання чи завдання за темою за­няття або за пройденим матеріа­лом.

«Кмітливі» відповідають на по­ставлені запитання або вирішують завдання. «Критики» стежать за рег­ламентом, критикують дії й рішення двох перших груп, пропонують розподіл п'яти наявних балів між трьома командами.

Максимальна оцінка: два бали — за запитання, три бали — за відповідь. «Критики» отримають бали, які вони аргументовано віднімуть у двох інших команд. Учитель має право «вето» на несправедливе рішення критиків і право присудити додатковий бал за особливо цікаве запитання (завдання) або відповідь (розв'язання).

Після кожного туру команди міняються місцями: «допитливі» стають «кмітливими», «кмітливі» —«критиками»,  «критики» — «допитливими».

Учитель підбиває підсумки, проставляє бали проти кожного прізвища, аналізує дії учасників, вказує на допущені помилки, зас­луховує міркування учнів.

46. «Розповідь літературного героя»

Цей прийом існує у двох варі­антах.

Варіант 1

Людину, яка добре розповідає або читає, приємно слухати. Це по­трібно вміти кожному. Вчитель пропонує учню уявити себе в ролі літературного героя й розповісти про нього так, щоб приємно було послухати друзям-однокласникам.

Варіант2

Розповісти казку від імені ге­роя:

а) Шарль Перро «Попелюшка» — від імені мачухи Попелюшки;

б) брати Грімм «Бременські музиканти» — від імені персонажа (за вибором учня);

в) Волт Дісней «Білосніжка» — від імені одного з гномиків (за вибором учня).

Ці прийоми сприяють розвитку емоційного світу людини. Емоції виникають під впливом різних под­разників, які надходять із зовніш­нього світу або з середини само­го організму, від органів до тка­нин. Вони необхідні, тому що урі­зноманітнюють барвами наше життя, роблять його цікавим. Саме слово «емоція» в перекладі з ла­тини означає «збудження», «хвилювання».

Американський психіатр П. Екман після проведених досліджень стверджує, що й вираз обличчя людини, в свою чергу, впливає на її емоційний стан. Коли учасники експериментів — студенти кількох коледжів — імітували вирази переляку, гніву, захоплення, в них виникали й відповідні емоції. Складніше було з усмішками, адже їх існує 18 видів, і не всі вони означають радість.

Практика доводить, що школярі, читаючи й відповідаючи, ви­користовують такі засоби вираз­ності, як жест чи міміка, невміло. Наприклад, розповідають про щемливе — з усмішкою. Пошле­мося тут знову на авторитет Василя Сухомлинського: «Виховання емоцій — це не якесь окреме вузьке завдання, а сама суть усього про­цесу становлення людини». Ось чому на уроках зарубіжної літератури потрібно учнів навчати правильно використовувати жести, міміку поруч із такими засобами виразності як темп, сила голосу, його тон.

47. «Живі малюнки»

Цей прийом найефективніше створює ситуацію зацікавленості, спонукає працювати «мовчазних» дітей.

Учні прослухали чи прочитали літературний твір. За завданням учителя відтворюють епізод із тво­ру, приймають відповідні пози, на­дають обличчю необхідного вира­зу, представляють уявно одяг героїв. Потім розповідають про це. Прийом має різні варіанти застосування.

Перший — інсценування за допомогою пантоміми.

Другий — інсценування за допомогою підібраних учителем цитат до літературних образів.

Розвитку асоціативного мис­лення допомагають прийоми та завдання, схожі на ті, які викори­стовує у своєму вірші російська поетеса Наталя Бромлей.

Скажи, скажи, художник,

Какого цвета дождик?

Какого цвета ветер?

Какого цвета вечер?

Скажи, какого цвета

Зима, весна и лето?

Учні повинні підібрати докази з поезій світових майстрів слова. Наприклад, дощ може бути різно­го кольору.

У Майкова літній дощ — золо­тий: «Золото, золото падает с неба!»

Осінній дощ у К. Симонова — жовтий: «Жди, когда наводят грусть желтые дожди».

А репродукції картин К. Юона «Кінець зими», І.Левітана «Бере­зень», В.Бешеєва «Голуба весна» доводять, що сприймати й зобра­жати весну фарбами можна по-різному.

48. «Очима психолога»

Герої Г. Флобера, О. Уайльда, Ф.Достоєвського страждають і закінчують життя самогубством. Спробуймо за допомогою цього прийому, використовуючи загальномистецький закон «читач — суб'єкт — аналіз», передбачити, які обставини спонукали їх зали­шити цей світ.

Суїцидальні наміри:

1. Демонстративність. (Люди цього типу намагаються своїм самогубством привернути увагу інших до своїх бід, домогтися співчуття й розуміння).

Афективність. (Емоції переважають над інтелектуальною оцінкою ситуації).
Неспроможність. (Такі люди вважають себе некомпетентними, непотрібними).

4 Максималісти. (Найменша втрата здається непоправною, а цінність досягнень — мінімаль­ною).

Однак, на думку вчених, є й такі чинники, які за будь-яких умов стримують від самогубства будь-яку категорію кандидатів. Це — розуміння відповідальності перед іншими і почуття свого обов'язку.

49. «Один день із життя героя твору»

«Дні мої, а чим же вас згадати». Ці рядки належать перу Ліни Кос­тенко. Зрештою, в житті кожної людини настає той момент, коли вона сама ставить запитання перед собою. Всі ми — прості смертні, і володарі світу, і генії, й невдахи, добрі й злі — рано чи пізно запитуємо свій розум і сер­це про те, що посіяли вони по білому світу і що залишили в на­шому житті.

Розкажіть про свій найпам'ятніший день у житті. Чи був такий день у літературного героя? Чим він особливий?

На уроках літератури необхідно приділяти увагу вимові вголос нових теоретичних понять, пра­вильно писати ініціали письмен­ників тощо.

50. «Знайди пару»

I варіант.

Гру проводять із метою закрі­плення знань про різноманітність організмів (наприклад, у 6-му класі під час вивчення теми «Родина Покритонасінні»). Кожен ряд учнів є однією командою. Команди от­римують однакові комплекти лис­тівок із зображеннями органів рослин, формулою квітки. При цьому кожен гравець отримує одну листівку. Завдання: за пев­ний час знайти листівку-пару і впізнати родину чи рослину. Пе­реможе та команда, яка утворила найбільше пар.

II варіант.

Клас поділено на дві групи. Перша група отримує картки із запитаннями, друга — картки з відповідями. Кожен має знайти свою половину. Відповіддю може бути практичне завдання, тоді па­рам необхідно його виконати.

 

Категорія: Вчителям інформатики | Додав: school5uman (04.11.2016)
Переглядів: 27 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Вхід на сайт
Пошук

Copyright MyCorp © 2016
Конструктор сайтів - uCoz